Dear Vova, I hope you know how much you were loved and appreciated by your colleagues and friends. You will be so dearly missed. The world is worse off without you in it. I met Vova when I arrived in Slavyansk in January 2017. Introduced by Haykuhi, the Delegate he was working with closely, she said he was the best possible Field Officer one can work with. He stood there, smiling brightly, yet staying humble. And that was Vova. Always a smile on his face, always the gentleman, always up for spending time with his colleagues and friends, enjoying life. But Vova was also incredibly good at his job. Very driven, on top of his files, always helpful to colleagues, eager to keep learning. He left an indelible impression on me as a colleague, friend and person. I was lucky enough to finally meet Vova again while he was in Brussels for training this February. I distinctly remember thinking that he would go on to do great things in life. Humanitarian at heart, so well-intentioned and so intelligent. Also, his positive energy was contagious and I left feeling energised and good after meeting him. That was the influence that Vova had on the people around him. I could have never thought that that would be the last time I'd see him. It's a loss that shook me, and many of us, to the core. Although he left the ICRC a while ago, it only goes to show how much he was appreciated as his former colleagues had become friends. Ukrainians and expats alike. This tribute page shows that and I hope it will offer some comfort to his family, his girlfriend, and everyone who loved or cared for him. My thoughts go out to you and I wish you much strength to process this incredible loss. Любий Вова, сподіваюсь ти знаєш, як сильно тебе цінували твої друзі і колеги. Ми надзвичайно сумуватимемо за тобою. Цьому світові бракуватиме тебе. Я познайомилась з Вовою, коли прибула в Слов’янськ в січні 2017 року. Його мені представила Гайкугі, делегат, що тісно працювала з ним. Вона сказала, що він найкращий польовий офіцер. Він стояв і широко посміхався, однак тримався стримано. В цьому був весь Вова. Завжди мав посмішку на обличчі, завжди був джентльменом, завжди любив проводити час з колегами та друзями, завжди насолоджувався життям. Але Вова також був надзвичайно добрим фахівцем. Дуже ініціативний, завжди в курсі всіх питань, приходив на допомогу колегам і з задоволенням навчався чомусь новому. Він залишив незабутнє враження як колега, друг та людина. Мені пощастило знову з ним зустрітись під час його відвідин у Брюсселі, де він брав участь у тренувальних семінарах, в лютому цього року. Я чітко пам’ятаю, що подумала: «Він досягне великих звершень в житті». Людина гуманістичного світогляду, якнайкращих намірів і великого розуму. Його позитивний заряд передавався іншим, і зустріч з ним залишила по собі енергію і позитив. Саме таким чином Вова впливав на всіх довкола. Ніколи не подумала би, що та наша зустріч була останньою. Ця втрата вразила мене, і багатьох з нас глибоко в душу. Хоч він і залишив МКЧХ нещодавно, ми й надалі його надзвичайно цінуємо. Його колеги, як українці, так і експатріати, стали його друзями. Ця сторінка є свідченням того, і я сподіваюсь, вона стане розрадою для його родини, дівчини і всіх, хто його любив. Я з вами в думках, сили вам, щоб пережити цю жахливу втрату. Люсія