Vova, It has taken me some time to write something to you and I apologise for that. It’s now with the spring and all its promise of rebirth and new life that loss at the same time is given a sharper contrast. Your passing struck me at an unforeseen, strange angle. We all live with this mortal sentence, but some deaths - those of long illness or old age, are dreaded and prepared for. They creep towards us, allowing us to lay our defences. Yours was a sudden assault, capricious and cruel. You were a young man, full of the energy of living and your future stretched out before you. It was hard to believe that you were gone, it felt like an error, a system fault in whatever unknown algorithm life is subject to. There was so much to admire and like about you. There was a relentless enthusiasm for life in you, a trademark full-faced grin and a simple, uncomplicated kindness that glowed out of you like a permanent light. I remember our meetings in Kyiv after you’d left the ICRC, always a burst of conversation and beer, and I was truly thrilled and touched to see you arrive unexpectedly at my farewell. You were someone to whom it was not hard to say goodbye to because I subconsciously knew I would see you again out in the world. I was interested to see where life took you. I sense you were at the very beginning of a new phase of it, one you had worked very hard for and deserved. You would have traveled widely and been loved everywhere you went for the open-hearted way you greeted the world, but there would have been some part of you always anchored in the green mountains of your Karpaty. You would have lived a very full life. Fitzgerald wrote this passage about someone who had a superficial charm. I put it here because it describes you perfectly, but in an entirely different way - because your genuine passion for the world and your sincere kindness to those people in it was inimitable: ‘He smiled understandingly-much more than understandingly. It was one of those rare smiles with a quality of eternal reassurance in it, that you may come across four or five times in life. It faced-or seemed to face-the whole eternal world for an instant, and then concentrated on you with an irresistible prejudice in your favor. It understood you just as far as you wanted to be understood, believed in you as you would like to believe in yourself, and assured you that it had precisely the impression of you that, at your best, you hoped to convey.’ The world - not just of those you knew but also of those you were yet to meet - is smaller without you in it. Mike Вова, Пройшло трохи часу, перш ніж я зміг щось тобі написати, вибач мені за це. Надворі весна, і передчуття відродження і початку нового життя дисонує з гіркотою нашої втрати. Твоя смерть вразила мене своєю незбагненністю і непередбачуваністю. Всі ми живемо свідомі неминучої смерті, але в деяких випадках, наприклад у старості чи за важкої хвороби, ми, хоч і боїмось кінця, але все ж таки готові до нього. Смерть підкрадається і змушує нас перестати чинити опір. Твоя ж смерть була несподіваною і жорстокою. Ти був молодим, повним енергії, мав все життя попереду. Важко було повірити в те, що тебе нема, здавалось, неначе сталась системна помилка в алгоритмі життя. В тобі стільки всього захоплювало і привертало до себе. Твоя вперта жага до життя, незабутня широка посмішка і проста і щира доброта неперервно сяяли на оточуючих. Пам’ятаю наші зустрічі в Києві після того, як ти пішов з МКЧХ. Завжди зі жвавими розмовами і пивом, мене так розчулив і зворушив твій несподіваний приїзд безпосередньо перед моїм від’їздом. З тобою було підсвідомо неважко прощатись, бо зналось, що ми ще колись побачимось. Мені було так цікаво, як складеться твоє життя. У мене було відчуття, що ти стояв на початку нового етапу, якого досяг важкою працею і якого, безперечно, заслуговував. Ти мав подорожувати по всьому світу, зустрічаючи приязнь і любов оточуючих за відкритість до світу, але часточка тебе завжди залишалася б у твоїх зелених Карпатах. Ти мав би жити повним життям. Фітцжеральд написав наступне про людину з поверхневим шармом. Я обрав цю цитату, бо вона досконало тебе описує, однак у цілком інший спосіб, бо твоє палке захоплення цим світом і щира доброта до людей, що живуть у ньому, були непідробними: «Він посміхнувся з розумінням, навіть більш ніж з розумінням. Він мав одну з тих рідкісних посмішок, що сяяли безмежною розрадою. Таку посмішку можна зустріти хіба чотири-п’ять разів на життя. Вона зверталась (чи то так здавалось) до всенького світу на мить, а тоді поверталась до тебе переконуючи, що вірить лише тобі. Вона розуміла тебе так, як ти прагнув цього, вірила у тебе так, як би тобі хотілось вірити у самого себе і переконувала тебе, що складаєш саме таке враження, як би тобі хотілось за найсприятливіших обставин.» Світ без тебе є значно меншим, не лише для тих, хто тебе знав, а й для тих, кого ти ще мав зустріти. Майк

Dear Vova, I hope you know how much you were loved and appreciated by your colleagues and friends. You will be so dearly missed. The world is worse off without you in it. I met Vova when I arrived in Slavyansk in January 2017. Introduced by Haykuhi, the Delegate he was working with closely, she said he was the best possible Field Officer one can work with. He stood there, smiling brightly, yet staying humble. And that was Vova. Always a smile on his face, always the gentleman, always up for spending time with his colleagues and friends, enjoying life. But Vova was also incredibly good at his job. Very driven, on top of his files, always helpful to colleagues, eager to keep learning. He left an indelible impression on me as a colleague, friend and person. I was lucky enough to finally meet Vova again while he was in Brussels for training this February. I distinctly remember thinking that he would go on to do great things in life. Humanitarian at heart, so well-intentioned and so intelligent. Also, his positive energy was contagious and I left feeling energised and good after meeting him. That was the influence that Vova had on the people around him. I could have never thought that that would be the last time I'd see him. It's a loss that shook me, and many of us, to the core. Although he left the ICRC a while ago, it only goes to show how much he was appreciated as his former colleagues had become friends. Ukrainians and expats alike. This tribute page shows that and I hope it will offer some comfort to his family, his girlfriend, and everyone who loved or cared for him. My thoughts go out to you and I wish you much strength to process this incredible loss. Любий Вова, сподіваюсь ти знаєш, як сильно тебе цінували твої друзі і колеги. Ми надзвичайно сумуватимемо за тобою. Цьому світові бракуватиме тебе. Я познайомилась з Вовою, коли прибула в Слов’янськ в січні 2017 року. Його мені представила Гайкугі, делегат, що тісно працювала з ним. Вона сказала, що він найкращий польовий офіцер. Він стояв і широко посміхався, однак тримався стримано. В цьому був весь Вова. Завжди мав посмішку на обличчі, завжди був джентльменом, завжди любив проводити час з колегами та друзями, завжди насолоджувався життям. Але Вова також був надзвичайно добрим фахівцем. Дуже ініціативний, завжди в курсі всіх питань, приходив на допомогу колегам і з задоволенням навчався чомусь новому. Він залишив незабутнє враження як колега, друг та людина. Мені пощастило знову з ним зустрітись під час його відвідин у Брюсселі, де він брав участь у тренувальних семінарах, в лютому цього року. Я чітко пам’ятаю, що подумала: «Він досягне великих звершень в житті». Людина гуманістичного світогляду, якнайкращих намірів і великого розуму. Його позитивний заряд передавався іншим, і зустріч з ним залишила по собі енергію і позитив. Саме таким чином Вова впливав на всіх довкола. Ніколи не подумала би, що та наша зустріч була останньою. Ця втрата вразила мене, і багатьох з нас глибоко в душу. Хоч він і залишив МКЧХ нещодавно, ми й надалі його надзвичайно цінуємо. Його колеги, як українці, так і експатріати, стали його друзями. Ця сторінка є свідченням того, і я сподіваюсь, вона стане розрадою для його родини, дівчини і всіх, хто його любив. Я з вами в думках, сили вам, щоб пережити цю жахливу втрату. Люсія

I met Vova in 2016 during my mission in Ukraine. I was a bit lost in this new environment, he was one of the first persons I met and he made his best to ensure I was settling well. Vova is one of the most outstanding persons I've met in my life. He was so genuine and authentic in his action. I remember how he was sometimes working 14 hours in the field, in difficult conditions. When I was asking him how he was, he would always answer with a big smile "everything is OK to help people". He was a colleague, a friend, a brother. The kind if person with who you bond so easily, with who you become so close. I'll always remember him as one of the most cheerful persons on earth. He was a dedicated profesional but joyful friend at the same time. Even if I'm heartbroken and still can't believe we have lost him, I want to remember him with the joy he deserves. Dear family of Vova - I've no word to express my sadness thinking of your pain. My thoughts are with you. Celine, Belgium Я познайомилась з Вовою протягом моєї місії в Україні в 2016 році. Я почувалась дещо розгубленою, все довкола було новим, і він, один з перших, кого я зустріла, подбав про те, щоб мені було легше облаштуватись на новому місці. Вова є одним з найнепересічніших людей, з якими мене звело життя. Він завжди діяв щиро і непідробно. Інколи, пам’ятаю, він працював 14 годин у важких польових умовах. Коли я запитувала, як він, він завжди відповідав з широкою посмішкою: «Все добре, аби тільки допомогти людям». Він був колегою, другом, братом. Такою людиною, з якою так легко зблизитись, подружитись. Я завжди пам’ятатиму його як надзвичайно життєрадісну людину. Він палко любив свою роботу і, в той же час, був хорошим другом. Хоч мені й боляче в душі і не віриться, що ми його втратили, хочу пам’ятати його радісним, таким, яким він був. Люба родино Вови, мені не вистачає слів, щоб висловити співчуття до вашого болю. Я з вами в думках. Селін, Бельгія